«Єдиний спосіб зберегти в таємниці, скільки у тебе є грошей, - це зберігати їх під матрацом», - упевнений столичний підприємець Костянтин Анісімов. У схоронності банківської таємниці вітчизняними банками він зневірився. Вважає, що не за горами той момент, коли фіскальні органи почнуть цікавитися кількістю грошей на рахунках фізичних осіб та стягувати з товстосумів додаткові податки.

Ніяких секретів

По суті, банківською таємницею є будь-яка інформація про клієнта, яку той надає банку або яка стає відомою банку в процесі його обслуговування. Дане питання зараз регулюється ст. 60 закону «Про банки і банківську діяльність». Згідно з цим документом, банківською таємницею є інформація про рахунки, наявності на них коштів, джерелах їх отримання та платежі, що здійснюються клієнтом. Також банківською таємницею вважаються умови угод, що підписуються між клієнтом і банком. Така інформація може бути розголошена з письмової згоди клієнта або за рішенням суду. Але не тільки. «Також вона може бути розголошена щодо конкретної особи у відповідь на письмовий запит органів прокуратури, податкової, виконавчої служби та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом», - розповідає юрисконсульт юридичного управління банку «Національний кредит» Антон Сульженко.

Однак кожне таке звернення має бути обгрунтовано. Наприклад, запит на розкриття банківської таємниці органом, що протидіє легалізації незаконних доходів, може бути відправлений тільки у випадку, якщо операції, здійснювані клієнтом, стали об'єктом фінансового моніторингу. «Найчастіше таке можливо при здійсненні великих фінансових операцій, пов'язаних з переведенням коштів за кордон або навпаки, внесенням на рахунок великих сум готівкових понад 150 тис. гривень», - уточнює Антон Сульженко. Іншими словами, операції нижче ліміту в 150 тис. гривень навряд чи викличуть підозри у банку як об'єкта первинного моніторингу і у держслужби фінмоніторингу. При цьому слід знати, що фінансові установи зобов'язані звертати увагу і на операції, що мають ознаки дроблення, тобто коли клієнт проводить за короткий проміжок часу кілька операцій, загальна сума яких перевищує встановлені рамки. «Закон вимагає, щоб кожен запит був не тільки надано в письмовій формі на бланку держоргану встановленої форми і підписаний керівником такого органу, а й містив у собі підстави для надання інформації, яка містить банківську таємницю», - пояснює провідний юрисконсульт відділу судового захисту інтересів «Банку Кіпру» Роман Кузовлев.

Порятунку немає

Погана новина в тому, що заховати свій капітал за кордоном в недалекому майбутньому теж не вийде. Поняття «банківська таємниця» починає відмирати у всьому світі завдяки активним діям країн великої двадцятки, що прагнуть до максимальної прозорості у сфері сплати податків. «Думаю, що після заяви комісара ЄС з питань оподаткування про те, що країнам-учасницям ЄС буде в недалекому майбутньому запропонований на затвердження новий документ про автоматичний обмін даними між країнами про вклади, включаючи їх інвестиційний дохід, поняття« банківська таємниця» зникне через декілька років в нормах права ЄС», - констатує партнер юридичної компанії«TIC» Денис Писаний. За його словами, вже практично всі країни-члени ЄС зобов'язалися розкрити інформацію про банківські вклади. Ще на початку квітня цього року Великобританія, Італія, Іспанія, Німеччина і Франція підписали угоди про обмін інформацією про іноземні ощадні рахунки. «Після цього практично всі заморські території, що знаходяться під впливом тієї чи іншої країни, почали відмовлятися від своєї банківської таємниці. Так, наприклад, британський офшор - Кайманові острови - погодилися розкрити частину даних про зареєстровані у них компанії і хедж-фонди», - розповідає Денис Писаний. Також всю інформацію про вкладників готові надати Віргінські острови.

Тільки Бермуди поки зберігають витримку і не погоджуються розкривати всю інформацію про банківські вклади та їх власників. Вони лише готові надати дані про розмір вкладу та прізвище його власника. А от прем'єр-міністр Люксембургу в інтерв'ю Financial Times заявив, що його країна готова надати інформацію не тільки про вкладників-фізичних осіб, а й про вклади компаній. З європейців поки тільки Австрія та Швейцарія згодні ділитися інформацією про вкладників їх банків лише в обмеженому вигляді. «Проте це не означає, що Швейцарія не надає інформацію. Згідно швейцарському Закону про адміністративну допомогу в податкових питань, в основу якого покладено стандарт, прийнятий OECD, Швейцарія надає інформацію, пов'язану зі сплатою податків, якщо з країною, влада якої запитують таку інформацію, підписано угоду про уникнення подвійного оподаткування», - констатує керівник департаменту, адвокат АФ «Грамацький і партнери» Ігор Реутов. При цьому між Україною і Швейцарською Федеральною Радою така угода підписана ще у 2000 році - в Україні вона набула чинності 26.02.2002 р.

Виходить, що практично всі традиційні юрисдикції, які користуються популярністю серед клієнтів, включаючи Австрію, Люксембург, Латвію і Швейцарію, підписали угоди про обмін інформацією, у тому числі розкриття даних про банківські вклади. Тому вибір у підпільних мільйонерів досить мізерний. Зберегти розмір свого стану в секреті стає все складніше. «Найбільш дієвий законний спосіб збереження конфіденційності в особистих фінансах - зберігати гроші вдома або в банківській комірці», - резюмує керуючий партнер консалтингової компанії International Business Consulting Андрій Загоруйко.

Джерело: dnepr.comments.ua