Відповідь директора ТОВ «Бартнік» В. С. Паньковського на абсолютно безглузду статтю М. А. Павлика під назвою «Підмору не буває», що вийшла у журналі «Пасіка» за лютий місяць 2008 року. Стаття заохочує «досвід» Павлика, що лікує бджолосім’ї антибіотиками, і завдяки чому у нього після зимівки майже немає підмору.

Шановна редакціє!

Я очолюю підприємство ТОВ «Бартнік» з 1997 року. Пасічником любителем я став значно раніше, як і читачем усіх пасічницьких періодичних видань, в тому числі і науково-виробничого журнал «Пасіка». Ніколи не був вашим дописувачем, бо не вважав себе розумнішим за десятки тисяч більш досвідчених пасічників з питань пасічникування і не найбільш відповідальним в галузі і державі з питань якості та безпеки продуктів бджільництва. Але взятися за перо змусив другий номер Вашого часопису. Поділяю думку Вашого постійного дописувача Юрія Сенчука, що «…перед тим, як потрапити на сторінки спеціалізованого журналу, статтю необхідно направляти на рецензію до високоосвіченого спеціаліста» («Пасіка», №11 за 2005 рік). Особливо, я вважаю, що це стосується власного досвіду пасічників-любителей. В питаннях лікування бджіл редакція, як і лікар, мабуть, мала б виходити в першу чергу з принципу не нашкодити. А що ми маємо? Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 23.12.2003 року №83 затверджується План державного моніторингу з визначенням залишкових кількостей токсикантів у медові. У цьому ж відомстві виходить ряд вказівок та наказів щодо виконання Плану державного моніторингу; щодо затвердження Порядку вжиття необхідних заходів в разі отримання позитивних результатів досліджень і т.д. Дійшло до того, що Головний Державний інспектор ветеринарної медицини України своїм розпорядженням від 23 травня 2006 року №69 взагалі заборонив експорт меду з України, оскільки галузь не могла забезпечити належні показники безпеки.

Якщо Ваш журнал в 2003 році друкував «позитивний досвід» лікування бджіл левомицитином, то після вказаних подій з’являються статі професора Поліщука В.П., того ж Юрія Сенчука, Валентина Ференчука, заступника головного редактора журналу «Пасіка» С.І. Бугери про європейські вимоги до якості продуктів бджільництва, про необхідність зваженого підходу до лікування бджіл антибіотиками. Зрештою вимоги щодо безпеки продуктів бджільництва, в тому числі і щодо залишків антибіотиків, закріплені, в ДСТУ 4497:2005 «Мед натуральний. Технічні умови», який введений в дію з 01.01.2007 року.

Отримавши Ваш черговий №2 «Пасіки», на 6-й сторінці знайомлюсь з черговим «позитивним досвідом» любителя Павлика, який цілий букет антибіотиків разом з цукровим сиропом пакує в чарунки рамок бджолопакетів, на додаток «освячує» їх росинкою фундозолом, який є препаратом для захисту сільськогосподарських культур (але в жодній мірі не ветеринарним препаратом), і розпродує цю заразу по всій Україні. А що буде, якщо досвід Павлика будуть освоювати бджолярі виробники-апіпродуктів? З практики, мед, в подальшому занесений в чарунки, де були антибіотики, буде „світитися” принаймні протягом наступних трьох сезонів.

Наприклад, якщо межа викривальності наявності хлорамфеніколу в медові на сучасному лабораторному обладнані становить 0,3 ppb (достатньо розчинити 1 таблетку 0,5 г левоміцетину в 70 тис. кг меду), то коняча доза антибіотиків в рамках бджолопакетів від Павлика, ще довго буде забруднювати мед від цієї бджолиної сім’ї. Хіба що пасічник здогадається швидко поміняти та знищити рамки від Павлика. Від часу надходходження журналу до пасічників, до нас на підприємство вже задзвонили більше 50 пасічників з питанням: що це надрукували? Ми їм відповідаємо: це не наукова і не виробнича стаття, дочитайте, будь-ласка, цей же журнал до 12 сторінки, де є наукова стаття завідуючого лабораторії патології бджіл Т.М. Єфименка, який між іншим пише: «…антибіотики та сульфаніламідні препарати в останній час втратили свою популярність, бо часто спричиняють дисбактеріози як у бджіл, так і в споживачів апіпродуктів. Саме через це країни Європи заборонили використання антибіотиків та сульфаніламідів для оздоровлення та лікування бджіл». Але, мабуть, редакція журналу не вважає Україну європейською державою, не знає, що Україна стоїть на порозі до СОТ, і вреші-решт її, редакцію, не цікавить питання дотримання якості бджолопродуктів, які споживають українці.

За останні роки спілками пасічників, суб’єктами господарювання різних рівнів проведена значна робота із досягнення належного рівня показників безпеки в українських медах. Про це дуже добре знає пан Петруша, який був присутній практично на усіх зібраннях пасічників. Якщо в 2004 році ми відбраковували до 30% медів, то сьогодні цей показник не більший ніж 3%. А що ж робить з вашою допомогою, пане Павлик?

Так що, шановна редакція, до публікацій в часопису підходьте, будь-ласка, з позиції: якщо ця публікація і не принесе нікому користі, але принаймні не зашкодить.

Вибачте за трохи різкий тон, але, повірте, воно справді болить. Лабораторні потужності нашого підприємства без проблем „просіють” мед, і брудний мед ми повернемо пасічникам, але вони врешті-решт його все одно десь реалізують. Але ж не можна зводити нанівець, зусилля тисяч людей, яким небайдужий стан українського бджільництва.

Враховуючи, що питання якості бджолопродуктів залишається і надалі нагальним для галузі, розраховую, що моя точка зору буде надрукована в часопису і прокоментована фахівцем.

З повагою,

Директор ТОВ «Бартнік»
В.С. Паньковський

Джерело: http://bartnik.ua/