10 липня Міністерство економічного розвитку і торгівлі представило новий економічний продукт - "Програму процвітання". Документ відкриває очі на економічний курс, яким, на думку МЕРТУ, має рухатись держава.

Кілька вражень по слідах презентації:

Суть економічної політики профільного міністерства набула чітких обрисів – лібертаріанство (пріоритет економічної та персональної свободи над тоталітаризмом держави – ЕП).

1. Айварас Абромавічус протиставляє "лібертаріанство" суміші "протекціонізму популізму і корупції", яким начебто протистоїть МЕРТ.

2. Відповідальність за реформи в економіці лежить не на керівництві міністерства (тому даремно ми їх критикуємо), а на радникові зі Словаччини Іванові Міклошу. За словами міністра, він є "головним ідеологом майбутньої економічної політики".

3. "Європейський економічний вибір" безальтернативний, будь-який інший - шлях назад.

4. Робота міністерства буде вестись за кількома напрямками – не важко здогадатись, що це дерегуляція (з вересня в ньому буде працювати 60 осіб) і приватизація.

5. Сама "Програма", власне як і план дій, відсутні. Представлено лише концепт з п'яти принципів.

Почну з останнього. Сперечатися з принципами верховенства права, захисту праву власності, боротьби з корупцією, вільною і чесною конкуренцією і ефективним держапаратом - важко. Це як заперечувати тезу "ми за все хороше, проти всього поганого".

Думаю, Абромавічус свідомо не представив Програму МЕРТ. Написати документ на 200 сторінок і показати його публіці – не проблема, маючи таку кількість радників. Це свідомий тактичний хід з введення парламенту в розтяжку між реальними інтересами країни і "європейським вибором".

Хто скаже проти? Ти ж за "європейський вибір"? Тоді повір в п'ять принципів "лібертаріанської" програми. Дарма, що її насправді немає - колись буде.

Схоже, міністр та його команда радників усвідомлюють, що тягнуть країну у економічну прірву. В таких умовах вони вдаються до перевіреного менеджерського прийому - "стають на тумбочку". Таким чином, ви підвищуєте власний статус за рахунок сильнішого гравця, в нашому випадку - президента.

Команда міністра при цьому успішно апелює до невідворотності європейського шляху України. Подібна технологія успішно працювала і в минулі роки.

Прем'єр-міністр приность парламенту закон, натякаючи, "якщо не проголосуєте, буде дефолт". Не підкоритесь - тримайте закон 1558-1 ("валютні кредити за курсом 5,5"). Більш непрофесійного і вбивчого для іміджу документу складно вигадати.

Якщо президент займає позицію уряду і МЕРТ, парламент мусить поступитися. Для цього Абромавічус зробив все можливе, навіть пообіцяв, що його "5 принципів економічної політики" будуть включені в президентську "Програму – 2020".

Для більшої покладистості парламенту, йому можна допомогти себе дискредитувати. Наприклад, включивши в гру закон про заборону експорту кругляка. Чорний піар навколо нього може скласти негативну картинку тепер вже європейцям. Мовляв, парламент став "неєвропейським, популістським і головне – протекціоністським".

МЕРТ вийшов на протиставлення "лібератріанців" "протекціоністам". За умови фахової дискусії, в принципі, це непогано. Проте у відкритий "бій" з державниками ліберали не вийдуть. Простіше звинуватити парламент в протекціонізмі, адже це дуже чутливо для європейців. Таким чином можна масовано атакувати і виграти позиційно.

Фото apostrophe.com.ua

Прикриваючись авторитетом президента, Абромавічус хоче використати протистояння між президентом і парламентом для ослаблення держави.

Прикро, що гра точиться в політичному, а не політекономічниму просторі. Хоча рішення можна було б знайти якраз у сфері економічних теорій і практик. Ситуації, коли всі одночасно виграють, бути не може. Show must go on.

* * *

На головній фото "РИА Новости"

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Володимир Панченко, директор Інституту економічних і суспільних досліджень імені Олександра Поля